Анастасія Сімашова

Пане Святославе, я звісно, перепрошую, але порівнювати поведінку німців у період Другої світової і японців під час стихійного лиха — якось воно не рівнозначно. Це моя думка. А те, що я написала «ми» — мала на увазі не лише українців, а всі європейські народи — які зараз в один голос говорять про те, що японці — це дивовижно культурний і вихований народ, який в такий тяжкий момент поводить себе на диво стримано. Давайте я не буду перераховувати всі випадки з історії — як сучасної, так і давніх часів, коли Європа і вихідці з неї(американці, наприклад) у критичні моменти поводили себе ну в край неадекватно. А за нашу націю я писала з позицій відомої усім властивості «моя хата скраю». Чи Ви і її заперечуватимете?

І тепер російський президент приписує «велику» перемогу одному своєму російському народу. А що ж, Союз розпався — можна і не робити вигляду, ніби вони Україну коли-небудь поважали чи хоча б бачили собі рівною. Націєтворчий міф залишився міфом. Тільки ветеранів від того стає ще більше жаль…

та я взагалі-то про толерантність говорила. Коли об'єднані війська вступають у боротьбу з Лівією — то це теж толерантно? дуже слушно було підмічено, що толерантність — вдала маска для маніпуляцій. Я хочу наголосити, що не завжди толерантність — навіть ліберальна — є виправданою.

японці взагалі вразили весь світ своєю мужністю і вихованістю. жодної паніки, ніякого мародерства… Ви уявляєте, що б так повели себе європейці?! та повік такого не було і не буде! соромно стає, що ми ще сміємо називати себе культурними націями… Не з тих ми брали приклад.

але німці любили Ніцше — на рівні з Біблією, на рівні з Гітлером. Чим закінчилась така толерантна любов?..

слухаю радіоЕра, коли батьки дивляться телик — і розумію, що ми живемо у різних країнах, навіть світах… Останнім часом телебачення відверто кепкує зі своїх глядачів, вважаючи їх тупими примітивними істотами, які дбають тільки про основні інстинкти. Найцікавіше те, що ТБ ще й нав'язує такі думки самій аудиторії! Філософи, психологи, митці про це вже стільки говорять! але до сидячого на дивані ці меседжі не долітають… От і виходить замкнене коло. Не бачити, вочевидь, нашій країні свого БіБіСі ніколи…

дуже слизька тема. Можна толерантно ставитися до фашизму? естремізму? тероризму? З цієї позиції можна виправдати будь-який злочин і будь-які ідеї. А злочини, до речі, починаються саме з ідей — той самий фашизм виріс з чого? книжок Ніцше і гіперлюбові до свого народу(раси). Світ бачив небезпеку, але заспокоював себе толерантністю. І чим це все обернулось? Не можна до всього бути толерантним. Адже грань — дуже тонка.

хм, уявила себе на мить отим «демонтажником»=) Радикальність і толерантність — дві несумісні речі. Не люблю боротися з опонентами їхніми ж методами. А чи можна з повагою до інших якось позбутись отих «подразників»?

Ну, знаєте… Це ж не метод! я про те, що знімати пам'ятники — це теж не вихід. Така форма боротьби з комуністичними переконаннями, які місцями ще буйно квітують у нашій країні, — це по суті боротьба з вітряками. Від цього проблема не зникнаю: комуністи стають ще запеклішими, націоналісти щоразу неадекватніше реагувають на їхні провокації… А більшість — продовжує залишатись байдужою.

Слава Богу, що у Чернівцях зняли пам'ятник «священій корові» комунізму. Але ж скільки цих пам'ятників досі стоїть у містечках і селищах — і їх мало не грудьми захищають пожилі і юні(!) комуністи. Як з ними боротися? Адже переконати — не переконаєш…

звичайно, поезія — це дуже індивідуальна річ. і в кожного автора є свій читач=)

А обов'язково у рядочку має бути тільки по одному слові? При іншому розміщенні можна було б скоротити до 3 строф. Що, на мою думку, сприяло б кращому читанню

Згодна, що вчителів поставили у глухий кут. але, з іншої сторони, невже вони не знають, куди ідуть? Школа — це не базар, де роблять бізнес. І якби серед вчителів було б побільше високоморальних людей, то ми б мали суспільство зі значно вищими духовними цінностями. А так — недарма кажуть, що вчителька — друга мама. Якщо вона вчить змалечку дитину «не підмажеш — не поїдеш», то чого чекати від такої науки у майбутньому???

Не впевнена, чи Ви зрозуміли, що саме я мала на увазі під «Маятником Фуко». Але після прочитання цієї книги виробляється стійкий імунітет до всякого роду змов і таємних організацій. Все набагато прозаїчніше: тільки потяг до грошей і влади керують нами, нашими основними інстинктами. Навіть Фрейд про це писав=)

А якщо у людини нема талантів або вона не хоче його відкривати у собі? А якщо їй хочеться йти шляхом найменшого опору? то чому б і не поставити собі за кінцеву мету отримання прибутку — ну треба ж прагнути хоч чогось у житті. Зрозуміло, що таким людям можна лише поспівчувати — адже вони ніколи не відчують кайфу від того, що роблять. Але їм цього не зрозуміти. Тому як можна хотіти те, про існування чого навіть і не здогадуєшся?

Про масонів і всесвітні змови не вірю після «Маятника Фуко». І в Більдербергську групу теж. А те, що існують транснаціональні корпорації типу CME -які раніше були власниками 1+1 — достовірний факт. Те ж саме з пресою — та сама «Бурда». Заробляти гроші на третьосортних країнах — розумний тактичний хід. І власникам таких ЗМІ вигідно подавати нам інформаційний продукт, котрий би не змушував наші мізки рухатись. А то ще прозріємо

Йдеться навіть не про хабарництво, а саме про «знаки вдячності». Ну хіба можна розцінювати букет на перше вересня з рук першокласника як хабар? але вчителі добре запам'ятовують, хто з учнів приніс їм букет, а хто — ні. Щоб потім ставитись до кожного відповідно. І не дай Бог забутися про день народження вчительки — може навіть клас залишити, мовляв, невдячні які! Привітання має відбуватись від щирої душі, а не під страхом поганої оцінки чи потрапляння у число «немилих»

У багатьох школах день вчителя перетворився на справжнє жертвоприношення. Вчителям — усім, а це чоловік з 15 — дарується мінімум по квіточці(троянда за 25 гривень), а класному керівникові — золоті сережки, пилососи і т.д. Батькам свято обходиться мінімум у 100 гривень! Вибачте, але це вже просто здирництво. І при цьому вчителі ще роблять «замовлення», що саме вони хочуть отримати в подарунок (!). По-моєму, це вже занадто

Будь-яке шоу має на меті створити ілюзію життя саме там, у «ящику», щоб вирвати нас з життя СПРАВЖНЬОГО. Ви ж тільки подивіться, як бабусі кидають все і біжать дивитись свою кармеліту-ундіну-єфросінію! за вигаданих героїв вони переживають більше, ніж за членів своєї сім'ї! А ТБ вигідно привязувати людей до себе — так маси стають більш контрольованими. Насправді все це робиться не лише заради рейтингів і прибутків. Це довгосторокова цілеспрямована стратегія, яка передбачає дуже тонкі психологічні маніпуляції. І за цим всім стоять конкретні люди, котрі знають добре, що роблять