Анастасія Сімашова

Чимало експертів, аналізуючи теракт в Осло, наводять вагомі аргументи того, що Брейвік діяв не самостійно, а з кількома(як мінімум) спільниками. Закрадається сумнів, що норвезька поліція багато чого замовчує, аби не сіяти паніку в суспільстві. Проте акція виглядає дуже ретельно спланованою — вочевидь, «Лицарі-Тамплієри» таки існують=)І це означає, що новий «хрестовий похід» лише на старті…

Коли ти реагуєш на рекламу «Усміхнись», то так само будеш згодом реагувати і на рекламу «Заплач, бо світ такий жорстокий», «Убий олігарха, бо він вкрав твою зарплату » і т.д., і т.п. Суспільство звикло, що все, що рекламується — це добре. У цьому винна комерційна реклама, яка нав'язала нам ілюзію альтруїстичної турботи та допомоги про споживачів. Всі ці ефекти переносяться на соціальну рекламу — якою можна маніпулювати як завгодно, і продавати будь-які ідеї під соусом місії добра і світла=)

тепер Укртелеком — монополіст слова "Інтернет"

гра у бісер=)

ну не знаю, як кому сподобається=)))

правильно «норвезьке». і наголоси не скрізь правильно падають по тексту=)

тому з «Армійської» можна буде піти далі — до «вул. Арійської»=))))

Цілком підтримую тебе, Алю. Взяла до рук «Дніпро»… від непрофесійності авторів аж верне. Хоча й й роблю скидку на їх молодий вік, відсутність досвіду і все таке… А відкрила Віржинію Вульф — аж дух перехоплює від майстерності, іронії та небальних поворотів сюжету! Хоча її свого часу теж добряче критикували=) Справжня література знайде своє місце на книжковій полиці і у серцях читачів=))))

Щодо цієї проблеми варто зауважити один цікавий аспект, який останнім часом став ледве не головною заслугою нашої влади: «дитячі гроші». Молоді сім'ї усе частіше вирішують «заводити» дітей через постійно зростаючі соціальні виплати — про це свідчать і соцдослідження, і приклади з життєвого досвіду. Тож нащадків народжують, гроші на них отримують — а брати на себе повну батьківську відповідальність не поспішають. Діти стали методом отримання заробітку — принаймні, у сім'ях з невисоким достатком. І такі батьки зовсім не думають, що діти потребують чогось іншого, ніж комп'ютерних ігор та мультиків по телевізору. Головне — аби вчасно держава платила на них гроші…

«Любиме Я» проступає навіть, як Вам здається, у безпристрастному переліку фактів та аргументів — це прекрасно знає кожен журналіст, літературознавець, взагалі науковець, і тим більше — філософ. А щодо «себе ще потрібно довести, перш ніж претендувати на „унікальну“ позицію»… Хм, Ви ж так палко захищаєте толерантність — чому ж заперечуєте право на «неправильну» думку іншого???

Так, у деяких питаннях, але, на жаль, не у більшості. Якби ж у нас існували закони про лобістів, при владі не сиділи б монополісти (перепрошую за каламбур), та й взагалі була б нормальна ринкова економіка — а не тільки її назва — приводи для оптимізму ще були б. І хоч дуже хочеться покладати надії на нову генерацію політиків, які змінять дійсний стан речей, для протистояння глобальним наступам просто може виявитися вже замало часу.

Погоджуюсь, що толерантність і байдужість — це різні речі. Але саме із заперечення, подолання власної байдужості і починається толерантність. Як вже було сказано, толерантність — це діалог, це розуміння, і повага до іншого, а не ховання голови у пісок під лозунгом терпимості: «доки мене не зачіпають, я теж не буду висуватися». А саме така «толерантність» і панує зараз у суспільстві. І саме у ній криється небезпека маніпуляцій, «священих» воєн за демократію та втручання у внутрішні справи держав.

Аби не завантажувати цей матеріал дискусіями про Другу Світову, пропоную Вам написати окремий матеріал з розвінчуванням міфів про неї. Мені, та й усім іншим блогерам, думаю, буде цікаво його почитати.

Поясню на пальцях. Коли ваші сусіди вирішили влаштувати сімейну сварку — Ви толерантно списуєте це на їхнє особисте життя і не втручаєтесь. А коли це закінчується вбивством — Ви задумуєтесь, що можна було викликати міліцію і попередити злочин. Це грубий приклад, але показує, що однозначності не буває.

А я хочу у цей час запалити свічку і дивитися на дощ крізь вікно… Поки ще ідуть дощі на цій планеті.

Жах… Медицина в Україні — це суцільний нарив. Насправді я теж боюсь ходити до лікарів — ні лікуватися, ні брати інтерв'ю. Здається, презирають і пацієнтів, і голос того ж народу — пресу. Замість того, щоб допомагати людям(клятву ж давали!), вони чомусь упевнені, що роблять якусь послугу. Державна медицина вижила себе. Але платна — ще гірше зло. Адже націлена лише на гроші, а не на лікування. Відколи моїм двом подругам від безпліддя виписали експериментальні ліки, що заборонені у цілому світі, — як можна вірити їм?!

Для лівійського варіанту у нашій країні, на жаль, створені вже практично всі підстави — авторитарний режим влади, продаж національного телекомунікаційного оператора(не забуваймо, що всі спецлінії обслуговуються ним), шалений вплив іноземних спецслужб… І чомусь так важко повірити у те, що залишилися у керівництві нашої країни нормальні люди, шо мислять категоріями не лише свого гаманця…

Авжеж, за деревами не видно лісу=)) Шкода, що Ваш меседж розчинився у дріб'язкових пересмикуваннях…

Цілком підтримую. За відомим принципом злодіїв: хто найбільше говорить про толерантність — той і її не дотримується…

Пане Святославе, почитайте про Другу світову — і там знайдете недвозначне зауваження, що німецькі солдати у своєму речмішку носили «Так сказав Заратустра» і Біблію. А в надлюдині, про яку писав Ніцше, вони бачили нікого іншого як Гітлера. Ось Вам і розв'язка загадки.