Всі професії корисні, всі професії потрібні

Блоґ: Анастасія Сімашова

День працівника освіти – це одне з культових свят українців. У першу неділю жовтня відбувається масове вітання-вшанування-обдаровування шановних вчителів. Здавалося б, цілком заслужено – адже освітяни справді відіграють неабияку роль у житті кожного з нас. Хто ще сам школяр або студент, у кого діти чи онуки навчаються – і так система освіти супроводжує нас упродовж цілого життя. Погоджуюсь, що отримання знань є невід’ємною частиною життя будь-якої людини. Але ж чи одними знаннями живемо? Кожному із нас, крім навчання, треба щоденно – без вихідних та канікул – ще споживати їжу, дивитись телевізор або читати газету, їздити маршрутками та поїздами, отримувати газ, тепло, воду в квартиру… А всі ці послуги надає ціла армія працівників відповідних галузей: від харчової та житлово-комунальної до транспортної та промислової. Невже їхні професії для суспільства менш важливі, ніж освітянські? У лікаря чи бухгалтера теж є своє покликання, місія масштабу цілої країни, і вони також є сіячами доброго і вічного – тільки в іншій формі. Чому ж ми не відзначаємо їхні професійні свята з таким же розголосом і пієтетом? Чи вони менше заслуговують на увагу громадськості та вшанування владою? Але факт залишається фактом: про першу неділю жовтня пам’ятають усі. А ось те, що наприклад, 8 вересня був Міжнародний день солідарності журналістів – не згадав ніхто. Навіть самі журналісти, як не дивно.

Вітання з професійним святом і слова подяки за сумлінну працю – це завжди приємно. І вони лунають справді заслужено. Але варто пам’ятати, що всі люди (як і всі професії) рівні між собою. Чи дехто таки рівніший?

8 коментарів

Не варто обманюватись на цей рахунок: для самих вчителів і викладачів це «свято» більше номінальне, особливо в сучасних умовах. Проте мислячи логічно, не варто забувати, що будь-яка спеціальність здобувається в системі освіти (sic) — від лікаря до журналіста, починаючи з елементарної грамоти в початковій школі і завершуючи науковими дослідженнями в аспірантурі. Незалежно від профілю — система освітня і торкається в т.ч. студентства.

Все йде до того, що через кілька років престиж викладацької роботи впаде настільки, що у спину викладачів називатимуть ідіотами.

Варто зауважити, що вже називають. Доволі давно. В принципі, як іще можна називати людей, котрі досі працюють у таких умовах і за таку заробітну плату, в більшості не опускаючись до хабарництва і половину роботи виконуючи за власний рахунок?

У багатьох школах день вчителя перетворився на справжнє жертвоприношення. Вчителям — усім, а це чоловік з 15 — дарується мінімум по квіточці(троянда за 25 гривень), а класному керівникові — золоті сережки, пилососи і т.д. Батькам свято обходиться мінімум у 100 гривень! Вибачте, але це вже просто здирництво. І при цьому вчителі ще роблять «замовлення», що саме вони хочуть отримати в подарунок (!). По-моєму, це вже занадто

У хабарництві винні насамперед ті, хто дає цей хабар. Мовляв, по-іншому робота буде виконана неякісно. Це вже глибоко в підсвідомості.

Йдеться навіть не про хабарництво, а саме про «знаки вдячності». Ну хіба можна розцінювати букет на перше вересня з рук першокласника як хабар? але вчителі добре запам'ятовують, хто з учнів приніс їм букет, а хто — ні. Щоб потім ставитись до кожного відповідно. І не дай Бог забутися про день народження вчительки — може навіть клас залишити, мовляв, невдячні які! Привітання має відбуватись від щирої душі, а не під страхом поганої оцінки чи потрапляння у число «немилих»

Авжеж, тут і безсоромність вчителів грає свою роль, але це все тому що зарплатня мізерна. Злидні і тяжка робота ще й не на таке здатні штовхнути людину.
У принципі квіти, тимпаче в тому, як ви це описали, можна вважати хабарем, а дітей просто інструментом їх передачі.

Згодна, що вчителів поставили у глухий кут. але, з іншої сторони, невже вони не знають, куди ідуть? Школа — це не базар, де роблять бізнес. І якби серед вчителів було б побільше високоморальних людей, то ми б мали суспільство зі значно вищими духовними цінностями. А так — недарма кажуть, що вчителька — друга мама. Якщо вона вчить змалечку дитину «не підмажеш — не поїдеш», то чого чекати від такої науки у майбутньому???

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте