Без реклами - як без мами

Навіть якщо ви не цікавитесь рекламою, реклама цікавиться вами. І не надійтесь, що вам  вдасться від неї утекти. Дивіться — не дивіться телевізор, слухайте — не слухайте радіо, читайте або не читайте газети, книги, Інтернет-сайти… Основний двигун комерції на місці не стоїть: і щоб переконатись у цьому, вам варто тільки вийти за поріг власного будинку. Поштові скриньки аж тріщать від різнокольорових листівок, не будете витягати їх звідти — вам вставлять папірець у двері або почеплять на дверну ручку… Вхідні двері до під'їздів заклеєні згори до самого низу оголошеннями купівлей-продажів-оренди квартир. Оголошення на стовпах — це вже взагалі класика жанру. А доки чекатимете на свій тролейбус чи маршрутне таксі, з реклами на транспорті встигнете дізнатись і про дивовижний атракціон на льоду серед літньої спеки, і про найвигідніші умови кредитування в черговій аферній спілці…

У центрі міста більше сучасних технологій: рядки, що біжать на електронних табло, величезні дисплеї з відеороликами… Не має часу і звичку ловити гав? Тоді вам, заклопотаному і зосередженому на власних справах, спеціально тицьнуть у руки рекламний буклет про стосоту акцію чи неймовірні знижки… Думаєте, на вас і це не діє? Рекламісти не дарма свій хліб жують — вони зроблять усе, аби ви лиш не відмахнулись від їхнього агітування як від надокучливої мухи. Тому і змушені йти на ризик зі своїми креативними ідеями. Ось один із виробників морозива так намагався привернути увагу до свого продукту, що аж перестарався. Розмістивши по всьому місті дивні білборди, де на одній половині реклама морозива, а на іншій — наче б реклама банку, або вітання з днем народження, звідки тягнеться довжелезний язик до морозива, рекламодавці сподівались на позитивний ефект… А замість ажіотажу зі знаком плюс така рекламна кампанія отримала суцільне несприйняття з боку потенційних покупців. Батьки дітям не купують того морозива, мовляв, будете його їсти — у самих язики такі виростуть…

До президентської кампанії ще й ніби сім верст пішки, а дехто з політиків вже намагається втертися у довіру електорату. То він маму «тяжко» любить, везучи її на велосипеді, а то він уже заявляє мало не «Україна — це я», бо ж у його особі, бачте, «так вони душать Україну»… Народ і без того вже стомився від політики і вічних виборів, а тут ще й такі недвозначні плакати бовваніють куди не глянь. Підкладає дров до багаття ще і сама різношерстість політичних сил, які задовго до початку офіційного старту виборчої кампанії вже втираються у довіру електорату. Окрім представників владної партії, котрі вітають усіх з усім, нещодавно по місту розмістили на білбордах плакати у червоно-чорних кольорах, що вітали головного командира УПА зі 104-річницею від дня народження… І хоч поява плакату не отримала широкого розголосу у суспільстві (можливо, політичні «ультрас» зараз просто всі на літньому відпочинку), і його через два тижні зняли, та все ж націоналістам, які рвуться до влади, не завадило б трохи обережності з огляду на те, що чимало історичних осіб — це камені розбрату між українцями. І щоб часом ті камені не полетіли під час сутичок ідейних опонентів комусь у голову…

Надати рекламним баталіям іншого забарвлення — не політичного і не комерційного — спробувала одна релігійна організація, замовивши рекламну кампанію… Біблії і Бога. Як це дивно не звучить, але факт залишається фактом, і ті, хто їздять проспектом Миру, вулицею Свободи і взагалі центральною частиною міста, бачать рекламні щити з цитатами із Євангелія. Знову ж таки, це викликає неоднозначну реакцію у мешканців міста. Комусь ці Біблейські фрази допомагають відійти від буденних проблем і подумати про вічність, а когось — навпаки, нервують самою своєю появою. Навіщо рекламувати віру у Бога: хто у нього вірить, то й і так буде вивчати Біблію, — стверджують вони. І разом з тим, у нашому світі, де рекламується різний непотріб, нав'язуючи нам свою крайну необхідність, про справді суттєві речі можна й забути. Ось у столиці вже розвішані по всьому місту плакати з пропагандою сімейних цінностей: сторінка паспорту зі штампом про одруження і надписом «Збережемо шлюб»...
 Соціальна реклама, звісно, краща за комерційну, але насторожує той факт, що у нашому світі вже не тільки усе купується-продається, а ще й до того ж рекламується. Рекламується гарний настрій — у тому ж таки Києві жовтий смайлик агітує «Усміхнись!», нав'язуються  певні ідеї — наприкінці весни у Хмельницькому були плакати про «судний день 21 травня», а у Львові у червні виставили білборди з документальними фотографіями і підписом «Комунізм=нацизм»…

Вірите ви чи не вірите рекламі, але у будь-якому разі, реклама вірить у вас. Бо навіть якщо ви сто разів оминатимете поглядом той чи інший агітаційний плакат, на стоперший раз ви звернете на нього увагу. І це буде перемогою рекламодавця, бо він отримає ключик до вашої підсвідомості. І тепер зможе покласти у вашу голову все, що йому забажається.